Вимір сучасності

МЕДІАОСВІТА

У сучасній Україні система освіти безперервно розвивається, і для неї характерне постійне відновлення й саморозвиток. 

Освіта – це наука й мистецтво озброїти людей різного віку знаннями про труднощі та проблеми, з якими їм, імовірно, доведеться зіткнутися, та засобами подолання труднощів і розв'язання проблем. Вищого рівня освіти – творчої майстерності – неможливо досягти без загальної гуманітарної освіти й без інноваційних підходів до розв'язання будь-яких проблем (соціально-економічних, виробничо-технологічних, економічних та ін.). 

Головна мета інноваційної освіти – збереження й розвиток творчого потенціалу людини. Проте сьогодні недостатньо творчості та проектування. Освіту потрібно сприйняти як загальнолюдську цінність. Для цього насамперед необхідно зробити так, щоб вона розвивала гармонійне мислення, побудоване на поєднанні внутрішньої свободи особистості та її соціальної відповідальності, а також терпимості до інакомислення.

У розвинених країнах постає необхідність формулювати нову парадигму освіти у зв'язку з інтеграційними процесами та створенням світового освітнього простору. Нова парадигма як пріоритетне завдання освіти передбачає орієнтацію на інтереси особистості, адекватні сучасним тенденціям суспільного розвитку.

Освіту можна вважати спрямованою на інтереси особистості, якщо через неї можна розв'язувати такі завдання:

√ гармонізувати стосунки людини з природою через засвоєння сучасної наукової картини світу;

√ стимулювати інтелектуальний розвиток і збагачення мислення, творчість через засвоєння сучасних методів і засобів наукового пізнання;

√ керуючись тим, що людина живе в суспільстві, домогтися її успішної соціалізації через занурення в наявну культуру, зокрема й техногенну, у комп'ютеризоване середовище;

√ ураховуючи, що сучасна людина живе в умовах насиченого активного інформаційного середовища, навчити її жити в його потоці, створити умови для безперервної освіти;

√ зважаючи на інтегративні тенденції розвитку науки й техніки та потребу в новому рівні наукової грамотності, створити умови для здобуття широкої базової освіти, яка дасть змогу доволі швидко переходити до суміжних галузей діяльності.

Нова освітня парадигма передбачає також набуття компетентності, ерудиції, формування творчості, культури особистості. У цьому її головна відмінність від старої парадигми, що загалом була спрямована на навчання (її гаслами були: знання, вміння, навички й виховання). Ідеться про досягнення принципово інших цілей освіти, які ніколи раніше не формулювали та які полягають у досягненні нових, вищих рівнів освіченості кожної особистості й суспільства загалом.

Мета державної політики в галузі освіти в Україні полягає у створенні умов для розвитку особистості та творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, які будуть ефективно працювати й навчатися впродовж життя, зберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати незалежну, демократичну та правову Державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

Медіаосвіта – це навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасних мас-медіа, розглядуваних як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці.

Причини актуальності медіаосвіти:

1) високий рівень споживання мас-медіа;

2) ідеологічна важливість медіа та їх вплив на свідомість;

3) швидке зростання кількості медійної інформації;

4) інтенсивність проникнення медіа;

5) зростання візуальної комунікації та інформації;

6) необхідність для школярів відповідати сучасним вимогам;

7) національні та міжнародні процеси приватизації інформації.

Медіаосвіта відіграє в суспільстві такі ролі:

• сприяє збагаченню молодих людей різним культурним досвідом за допомогою споживання медіаповідомлень усіх типів (друкованого слова, зображень, аудіо та рухомих зображень);

• допомагає молоді представляти їх освітні й культурні надбання;

• відіграє найважливішу роль у здатності людей оцінювати й реагувати на інформацію різного змісту (наукового, технічного, естетичного, соціального, економічного, політичного та ін.)

Медіаосвіта має надавати знання щодо того, як: 1) аналізувати, критично осмислювати та створювати медіатексти; 2) визначати джерела медіатекстів, їх політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси й контекст; 3) інтерпретувати медіатексти й цінності, що несуть в собі медіа; 4) добирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіатекстів і залучення зацікавленої в них аудиторії; 5) уможливлювати вільний доступ до медіа для споживання та виробництва власної медіапродукції.

Результатом медіаосвіти має бути підвищення рівня медіакомпетенції, або її ще називають медіаграмотністю, яка полягає в сукупності мотивів, знань, умінь і можливостей, що сприяють добиранню, використанню, критичному аналізу, оцінюванню, створюванню та передаванню медіатекстів різних форм, жанрів, а також аналізу складних процесів функціонування медіа в суспільстві.

Першоджерела інформації в цій статті

1. Верещак С.П. Медіаосвіта в умовах навчання учнів початкових класів. –  http://www.slideshare.net/vampiropklewq123/ss- 44112538.

2. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / Ред.-упор. В.Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; за наук. ред. В.В. Різуна. – К.: Центр вільної преси, 2012. – 352 с.

3. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб./ В.Л. Ортинський. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

Однією із сучасних тенденцій, які стосуються медіаосвіти, є поява та використання такого медіаресурсу, як буктрейлери.

Іншою актуальною тенденцією виступає медіаосвіта через ЗМІ, як, наприклад, експрес-уроки української мови з Олександром Авраменком у програмі "Сніданок з "1+1".